Президент Ахмед ал-Шараа досяг значних успіхів у своїх зусиллях об’єднати глибоко розділену Сирію, повернувши під контроль уряду величезні території на північному сході країни, які понад десятиліття перебували під владою курдського ополчення. Те, що відбуватиметься надалі, стане випробуванням для влади, котра прагне затвердити свою юрисдикцію на всій території держави.
Раптові успіхи урядових військ у швидкій операції проти Сирійських демократичних сил (SDF) стали найсерйознішою зміню контролю в Сирії з моменту повалення Башара аль-Асада ісламістськими повстанцями у грудні 2024 року, що закінчило 13-річну громадянську війну. До наступу цього місяця, майже третина території Сирії перебувала під контролем курдів, які отримували підтримку США після допомоги коаліції, очолюваної Штатами, у поразці джихадистського угруповання “Ісламська держава” (ІД) в останнє десятиліття. Там курди керували анклавом із власними інституціями, а Сирійські демократичні сили були їх військовою складовою.
Операція відбулась на тлі припинення переговорів між урядом ал-Шараа та SDF щодо ключового питання інтеграції ополчення до державних структур. У березні минулого року було підписано угоду, але кінцевий термін наприкінці року минув без значного прогресу через небажання ополчення відмовлятися від автономії. Аналітики вважають, що SDF помилково оцінили ситуацію, розраховуючи на підтримку свого довготривалого союзника.
З іншого боку, адміністрація США під керівництвом президента Дональда Трампа рішуче підтримує ал-Шараа, який відстоює концепцію єдиної Сирії під владою Дамаска. Минулого року Трамп приймав його у Білому домі, незважаючи на те, що раніше США вважали ал-Шараа терористом через його колишні зв’язки з Аль-Каїдою. Санкції, накладені на Сирію за епохи Асада, були скасовані. Коли почався наступ сил ал-Шараа, протистояння з боку США не спостерігалося.
Після суттєвих територіальних втрат у неділю, SDF погодилися на 14-пунктову угоду, яка скасувала майже всі попередні поступки, отримані від уряду. До основних умов належать:
1. Військові SDF мають приєднатися до сирійської армії та міністерства внутрішніх справ як окремі особи, а не підрозділами, що вони вимагали раніше.
2. Контроль над нафтовими й газовими родовищами, важливими для відновлення економіки країни, передається державі.
3. В’язниці та табори, де утримуються тисячі бойовиків і членів сімей ІД, також перейдуть під юрисдикцію Дамаска.
Це оголошення прозвучало за кілька днів після указу ал-Шараа, який мав на меті налагодити відносини з курдами, права яких роками ігнорувалися за п’ятдесятилітнього правління Асада. В указі:
– Курдська мова визнана національною.
– Курдам, позбавленим громадянства, надано сирійське громадянство.
– Святкування Новруза, перського нового року, оголошено національним святом.
Проте бої не припинилися. Території, які повернув під контроль уряд, здебільшого арабські, де місцеве населення виявляло невдоволення SDF. Однак війська просуваються в райони з переважною більшістю курдів, що підвищує ризик серйозних зіткнень і, за повідомленнями, викликає невдоволення в Вашингтоні. У вівторок уряд ал-Шараа несподівано оголосив режим припинення вогню, надаючи SDF чотири дні на представлення детального плану інтеграції контрольованих територій до складу держави. Це зупинило просування військ і на деякий час запобігло ескалації конфлікту.
Від часу приходу до влади після падіння режиму Асада, ал-Шараа неодноразово запевняв, що захищатиме меншини Сирії. Проте країна зазнала смертельних спалахів сектантського насильства. Торік урядові війська звинувачувалися в злочинах після направлення їх на середземноморське узбережжя — серце Алевітської громади, на яку спирається режим Асада, а також у південну провінцію Суейда, де переважають друзи. Курди бояться повторення цих сценаріїв, попри нові запевнення від ал-Шараа.
Для курдів втрати стали нищівним ударом для їхніх прагнень зберегти автономію, а позицію США вони сприймають як зраду. Спеціальний посланець США Том Баррак заявив, що “первісна мета” партнерства з SDF як основною силою у боротьбі з ІД “суттєво вичерпана” і що “найкраща можливість для курдів у Сирії” полягає в поступовому переході під керівництво ал-Шараа, уряд якого розцінюється західними країнами як найкращий шанс забезпечити стабільність у країні.
Драматичні зміни зміцнюють позиції ал-Шараа, проте, ймовірно, спровокують нові заклики до децентралізації влади, оскільки критикують, що ключові посади обмежені прибічниками президента. Також це може свідчити про подальші плани щодо інших регіонів країни, включно з районами, підконтрольними друзам, які теж вимагають автономії.
