Едуардо Мора́н, лікар лікарні Reina Sofía в Кортові, одразу зрозумів, що ситуація надзвичайно серйозна. Спільно зі своєю дружиною, також медичним працівником, вони були викликані на роботу після повідомлень про зіткнення двох швидкісних потягів неподалік.
Мора́н пригадує, що працівники готували різні відділення лікарні до прийому постраждалих:
– не лише приймальний покій,
– а й відділення інтенсивної терапії,
– операційні зали,
– а також звичайні палати.
Усі були максимально мобілізовані.
Постраждалі, що поступали до лікарні, мали травми різного ступеня — від легких подряпин до ампутації кінцівок. Медичний персонал ретельно визначав пріоритетність лікування: деяких оперували, інших ретельно спостерігали.
За 20 років роботи у сфері медицини, Мора́н не стикався з таким потоком постраждалих, однак лікарня змогла впоратися з навантаженням. Лікар надав такі слова: “Ми чекали на ще більшу кількість постраждалих. На жаль, багато людей загинули одразу на залізниці і не доїхали до лікарні.”
—
На відстані близько 58 кілометрів від Кортови, у густому лісі, залишки двох потягів, що зіткнулися у неділю ввечері, суттєво пошкоджені. Розслідувачі концентрують увагу на розриві у прямій ділянці колії, який, ймовірно, є ключовим фактором аварії.
Страшна статистика з місця події доводить, що щонайменше 43 особи загинули. Поки слідчі із собаками-нюхачами ретельно шукають сліди, зруйновані сидіння і розбиті вікна лишаються мовчазними свідками трагедії — однієї з найстрашніших залізничних катастроф у Іспанії за останні понад десять років.
—
В той час як офіційні особи закликали до терпіння, в новинах з’явилося повідомлення про другу підвідну аварію практично у тій же місцевості.
– Потяг, який зазнав аварії поблизу Барселони, не був швидкісним.
– Ця аварія була спричинена падінням стіни на рейки внаслідок сильної зливи.
Через це іспанський профспілковий союз машиністів закликав до страйку, вимагаючи припинення “неприйнятного безперервного погіршення стану залізничної інфраструктури”.
Для родичів та близьких загиблих у південній частині Іспанії цей неспокій не приніс жодних відповідей, лише додав нових запитань.
—
У Кортові, впродовж усього дня суботи і до пізньої ночі, Хосе Мануель Муіньос разом з друзями влаштовували несподівану вечірку з нагоди 50-річчя для Марії дель Кармен Абріль, педагогині.
– Вечірка щойно завершилася, коли Абріль вирушила до Мадрида.
– Вона подякувала своїм друзям у спільному чаті WhatsApp.
– Коли з нею не було зв’язку, друзі розпочали панічні спроби з’ясувати її стан.
Абріль знаходилася в одному з вагонів, які зійшли з колії й зіткнулися з зустрічним потягом. Її смерть була підтверджена наступного дня.
За словами Муіньоса, емоції, що переповнювали друзів, важко передати словами: це був контраст між радістю святкування і болем втрати. Він описує Абріль як “чудову, щедру і ніжну людину, яка любила квіти і завжди прагнула допомогти іншим”.
При цьому Муіньос не звинувачує нікого у трагедії, пояснюючи це просто невдачею.
—
Поруч із ареною для боїв биків у Кортові розташований Громадський центр, де під двома тимчасовими наметами родини зниклих людей здають зразки ДНК, щоб допомогти у ідентифікації своїх близьких.
Жамілет розповідає про трагічний випадок із її зятем Віктором Луїсом Тераном:
– Він поспішав і змінив свої плани, тримаючи ранішній потяг,
– який зіткнувся з аварією, рухаючись із Мадрида на південь до Уельви.
– Підтвердження про його загибель, громадянина Болівії, надійшло лише у вівторок ввечері.
Жамілет прагне отримати відповіді:
«Саме це ми й хочемо. Бо більше не можемо так жити».
Правда, яку вони шукають, навряд чи буде відома найближчими тижнями. Заклики офіційних осіб щодо терпіння остаточно були затьмарені триденним періодом трагічних подій на іспанських залізницях.
—
Додатково інформували: Маріанн Бейзне і Марта Хіменес.
