Перед початком матчу почали ширитися перші ознаки невдоволення: приблизно 100 прихильників клубу взяли участь у протесті під назвою «Зміни для Тоттенгема». Частково цю хвилю обурення вдалося заспокоїти завдяки трансферу Коннора Галлахера з «Атлетіко Мадрид» за 35 мільйонів фунтів та відкритому листу генерального директора Віная Венкаташема, який запевнив прихильників у амбіціях клубу.
Насправді, для Френка тиждень складалося досить успішно, принаймні, поки команда не вийшла на поле. Він відіграв ключову роль у перемовинах щодо підписання Галлахера, а також запросив поважного голландського тренера Джона Хейтинґу — одного з помічників Арне Слота, під керівництвом якого «Ліверпуль» минулого сезону здобув титул чемпіона Прем’єр-ліги.
Втім, у «Тоттенгема» постійно витає атмосфера незадоволення, яка поки що не вщухає, а фінальна ситуація на домашньому полі лишає бажати кращого: з 11 матчів команда програла шість і лише двічі здобувала перемогу.
Ранній гол Крізенсіо Самервілля лише посилив напругу. Однак гравці «Тоттенгема» навряд чи допомогли собі, демонструючи брак рішучості, що лише погіршувало нервозність та невдоволення вболівальників.
Незадовго до перерви оборонець Педро Порро мав здійснити аут на чужій половині поля, але, попри прохання пришвидшитись, довго затягував з виконанням – близько 30 секунд, що здалось надзвичайно довгим, і в результаті подарував м’яч супернику.
Опівгодині, коли час був критично важливим, а команді потрібно було зрівняти рахунок, фанати «Тоттенгема» вибухнули невдоволенням через хаотичне і безцільне розігрування м’яча в захисті, що більше нагадувало тактику команди, яка відстоює комфортну перевагу.
Рівняючий гол Кристіана Ромеро вселив хибну надію. Проте вже за мить Вілсон зумів вибороти переможний м’яч, скориставшись поразкою воротаря Гульєльмо Вікаріо у протиборстві на кутовому, скарги воротаря на те, що його перешкоджали, були справедливо проігноровані.
В той же час «Вест Хем» дико радів завершенню серії з 10 матчів без перемог у чемпіонаті, що загрожувало тренеру Нуно Еспіріту Санту серйозною кризою. Стає дедалі популярнішим стереотип про «доктора Тоттенгема», який завжди знає, як «поставити на ноги» команди, що переживають труднощі.
Капітан Ромеро, який після фінального свистка одразу пішов у роздягальню, прокоментував:
1. «Завтра ми проведемо тренування в тиші, знову наполегливо працюватимемо».
2. «У середині тижня нас чекає ще один важливий матч».
3. «На цей момент це катастрофа для нас. Ми іноді демонстрували хорошу гру, іноді слабку. Потрібно знову піднятись і боротися».
4. «Це важкий момент для команди, ми поки не є найкращими на полі».
Ситуація в Тоттенгемі виглядає досить тривожно, адже команда програла шість з одинадцяти матчів. Це може вплинути на настрої звичайних людей, які є вболівальниками. Якщо гравці не знайдуть свою гру, то крім розчарування у фанатів, можуть бути й проблеми з відвідуванням матчів, адже 100 людей влаштували протест вже зараз. Замість задоволення, стрес і незадоволення починають домінувати. 😕
Чому у Тоттенгема так погані результати, якщо команда має непогані гравці, як Галлахер? І що взагалі відбувається з тактикою, коли в захисті розігрують м’яч так, ніби намагаються втримати перевагу, а не зрівняти рахунок? Чи це проблема тренера, чи все ж таки гравців?