М’янма спростувала звинувачення у скоєнні геноциду проти народу рохінджа, заявивши, що Гамбія не надала достатніх доказів для підтвердження своїх претензій під час початку захисту у Вищому суді ООН. Ко Ко Хлаїнг, представник уряду М’янми, звернувся до суддів у Міжнародному суді справедливості (МС) із твердженням, що обвинувачення є «необґрунтованими».
На початку поточного тижня міністр закордонних справ Гамбії Давда Джаллоу заявив у суді, що М’янма намагається знищити меншинне мусульманське населення, застосовуючи «геноцидні політики». Під час військової операції у 2017 році тисячі рохінджа були вбиті, та понад 700 тис. осіб втекли до сусіднього Бангладеш.
У 2018 році Організація Об’єднаних Націй опублікувала гнівний звіт, у якому було рекомендовано розслідувати вищих військових командирів М’янми за підозрою у геноциді у штаті Рахін та злочинах проти людяності в інших регіонах. Однак М’янма, яка з моменту повалення цивільного уряду у 2021 році перебуває під військовим контролем, відкинула цей звіт, наполягаючи, що її операції були спрямовані виключно проти озброєних угруповань і терористичних загроз.
Під час звіту у п’ятницю Хлаїнг наголосив, що «М’янма не могла залишатися бездіяльною, дозволяючи терористам безперешкодно контролювати північні райони штату Рахін», де проживає більшість рохінджа. Він пояснив, що «ці напади слугували підставою для проведення операцій із зачистки, які є військовим терміном для позначення контрпартизанських або антитерористичних дій».
Гамбія подала позов проти М’янми у 2019 році. Джаллоу пояснив Міжнародному суду свою позицію, зазначивши, що ця справа ініційована з «відчуття відповідальності» на основі власного досвіду країни з військовим урядом. У понеділок він підкреслив, що рохінджа «пережили десятиліття жахливих переслідувань та роки дегуманізуючої пропаганди», що передували військовому наступу та постійним геноцидним політикам, спрямованим на їхнє викорінення з М’янми.
Юристи країни з мусульманською більшістю, розташованої у Західній Африці, додали, що вбивство жінок, дітей і літніх людей, а також знищення їхніх сіл надзвичайно важко виправдати заходами боротьби з тероризмом. Філіп Сендс, який представляє Гамбію, заявив:
– «З огляду на увесь комплекс доказів, єдиним логічним висновком є те, що геноцидний намір пронизував і керував численними державними діями М’янми проти рохінджа».
Цю справу підтримує Організація ісламського співробітництва, що об’єднує 57 країн.
Сьогодні більше ніж мільйон біженців рохінджа проживають по той бік кордону в регіоні Кокс-Базар у Бангладеш — один із найбільших і найщільніших таборів біженців у світі за даними Агентства ООН у справах біженців.
Хлаїнг у п’ятницю заявив у суді про готовність уряду М’янми «до здійснення репатріації осіб зі штату Рахін, які наразі перебувають у таборах у Бангладеш». Водночас він зауважив, що зовнішні фактори, зокрема пандемія Covid-19, уповільнили ці зусилля.
– «Постійна відданість і зусилля М’янми з 2017 року спростовують наратив Гамбії про те, що намір М’янми полягає в знищенні чи примусовому виселенні цього населення», — наголосив він.
Представник М’янми також підкреслив, що оголошення судом геноциду спричинить «незабутню пляму» на честь країни і її народу, тому рішення матиме «фундаментальне значення для репутації та майбутнього держави».
МС також виділив три дні для допиту свідків, серед яких будуть і вцілілі рохінджа. Проте ці слухання проходитимуть у закритому режимі без участі громадськості та ЗМІ.
Остаточне рішення очікується наприкінці 2026 року, повідомляє агентство Reuters. Воно може стати прецедентним для інших справ про геноцид, зокрема позову Південної Африки проти Ізраїлю у контексті війни у Газі. Це перший розгляд такої справи за останнє десятиліття, що надає МС можливість уточнити правові критерії визначення геноциду.
Конвенція ООН від 1948 року щодо запобігання злочину геноциду, якою Гамбія звинувачує М’янму у порушенні своїх зобов’язань у поводженні з рохінджа, була прийнята після масового вбивства євреїв нацистським режимом під час Другої світової війни. Згідно з цією конвенцією, геноцид визначається як злочини, скоєні «з метою повного чи часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи».
