З першого погляду оголошення другої фази мирного плану президента Дональда Трампа щодо смуги Газа виглядає як поступ у врегулюванні конфлікту. Однак питання щодо майбутнього регіону та 2,1 мільйона палестинців, що проживають там, залишається вкрай неясним та потребує значної деталізації.
Передбачається, що цей шлях супроводжуватиметься численними складнощами і ризиками. По-перше, план Трампа вимагає від Хамасу й інших угруповань у Газі здатися і роззброїтися. Спеціальний посланець США на Близькому Сході Стів Віткофф, оголошуючи другу фазу угоди, попередив про «серйозні наслідки» у разі відмови від цієї вимоги. Водночас Хамас досі вперто відмовляється відмовлятися від зброї, вбачаючи в ній інструмент опору десятилітній військовій окупації Ізраїлю. Якщо організація збереже цю позицію, у складі коаліційного уряду прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу вже знаходяться ультраправі елементи, що прагнуть відновити військові дії та «закінчити розпочате».
За даними американської розвідки, Хамас, хоча і суттєво ослаблений у військовому аспекті, імовірно залучив більше нових членів у Газі, ніж загинуло під час ізраїльських ударів у ході конфлікту. Перемир’я, яке діяло з жовтня минулого року, є надзвичайно нестійким: обидві сторони звинувачують одна одну у численних порушеннях. За інформацією Міністерства охорони здоров’я Гази, що контролюється Хамасом, від початку перемир’я загинуло понад 450 палестинців через ізраїльські авіаудари, водночас ізраїльські військові повідомляють про три загиблих солдатів унаслідок атак палестинських збройних формувань.
По-друге, досі неясно, наскільки глибоко Ізраїль готовий вивести свої війська зі смуги Газа. Країна не демонструє намірів повністю залишити територію, наполягаючи на необхідності збереження сильної безпекової присутності. Ізраїльські посадовці говорять про «нову реальність» в Газі, підкреслюючи, що регіон ніколи не повернеться до стану до жахливого нападу Хамасу 7 жовтня 2023 року. У зв’язку з цим можна очікувати подальших розбіжностей і суперечок щодо масштабу виведення ізраїльських сил.
Ще одна ключова проблема – це питання управління регіоном. Виникає низка запитань: хто керуватиме Газою, якщо не Хамас, який прийшов до влади після перемоги на палестинських виборах майже 20 років тому? Хто відповідатиме за поліцію, безпеку, освітню систему та лікарні? Вже понад рік існує ідея створення Міжнародних сил стабілізації, які могли б забезпечувати порядок у Газі. Озвучувалися потенційні учасники цієї місії, серед яких:
- Єгипет
- Туреччина
- ОАЕ
- Катар
- Саудівська Аравія
- Палестинська адміністрація зі Західного берега
Проте жодна з цих країн не дала остаточної згоди, а деталі щодо складу і функцій таких сил залишаються розмитими. Втручання будь-кого, кого сприйматимуть як «прикриття ізраїльських танків», викликатиме ворожу реакцію серед місцевого населення.
Мирний план Трампа передбачає три рівні управління Газою:
- Нижчий рівень – безпосереднє управління смугою здійснюватиме новий уряд технократів, сформований з представників громадянського суспільства Гази. Імена його учасників було оприлюднено в середу, причому Хамас погодився не брати участь у цьому уряді.
- Вищий рівень – Виконавчий комітет, розташований поза межами Гази, буде здійснювати нагляд за діяльністю нового уряду. Очікується, що до нього увійдуть нерезиденти Палестини, зокрема колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер, який планується серед членів комітету. Проте Блер викликає значне недовіру серед палестинців через сприйняття його як надто близького до Ізраїлю політика, а також за його участь разом із колишнім президентом США Джорджем Бушем у Другій Іракській війні 2003 року.
- Найвищий рівень – Рада миру, головою якої стане Дональд Трамп. За чутками, до неї можуть увійти такі політичні лідери як нинішній прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, прем’єр Італії Джорджа Мелоні та президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган.
Багато палестинців розглядають управління регіоном іноземцями як форму колоніалізму, але перед ними стоїть питання вибору: чи існує у них альтернатива?
Тим часом гуманітарна криза в Газі залишається критичною. Від початку перемир’я у жовтні минулого року кількість дозволеної гуманітарної допомоги зросла, проте вона досі залишається недостатньою для задоволення базових потреб населення. Сотні тисяч мешканців смуги залишаються бездомними і змушені жити в тимчасових наметах. Останні місяці принесли до регіону сувору зимову погоду з проливними дощами, сильними вітрами та температурами, що опускалися нижче 5 градусів Цельсія. Значні повені призвели до руйнування будівель і знищення наметів.
Діти Гази вже понад два роки мають обмежений або практично відсутній доступ до освіти, що ставить під сумнів їхнє майбутнє.
Отже, хоча друга фаза мирного плану здається кроком уперед, існує багато підстав очікувати подальших труднощів і викликів.
