Двоє ймовірних активістів організації Palestine Action, які перебувають під слідством і очікують суду, припинили голодування у в’язниці, що, за всіма ознаками, означає завершення протестів, що тривали протягом 73 днів.
У заяві, поширеній їхніми прихильниками, Геба Мураісі та Камран Ахмед повідомили про припинення своїх акцій протесту у відповідних місцях тримання під вартою. Міністерство юстиції (MoJ) не робило офіційних заяв щодо цієї акції за останні два місяці, однак раніше не заперечувало інформацію від прихильників про те, що голодування дійсно відбувалося. Четверо інших ув’язнених, які разом із Мураісі та Ахмедом розпочали голодування на початку листопада, припинили свої протести минулого місяця.
Усі вони висловили незгоду з тривалим часом перебування під вартою до суду, терміни якого можуть відстрочуватися до одного року через безпрецедентні затримки в судовій системі.
За інформацією BBC, Камран Ахмед був госпіталізований у середу у вкрай слабкому стані.
Прихильники заявляють, що наразі Мураісі та Ахмед долучилися до Тейути Гоха, Джона Сінка, Кессера Зухраха та Емі Гардинер-Гібсон, також відомої як Аму Гіб, які проходять медичне відновлювальне лікування під контролем лікарів відповідно до настанов щодо ведення голодувань у місцях позбавлення волі. Сьомий ув’язнений, який через проблеми зі здоров’ям голодував через день, теж припинив свою акцію протесту.
За час протесту група сформулювала п’ять вимог, серед яких:
1. Скасування урядом Великої Британії заборони на діяльність Palestine Action.
2. Закриття ізраїльської оборонної компанії.
3. Розгляд скарг щодо умов утримання та поводження зі звинуваченими у в’язницях.
Заборону організації наразі розглядають незалежно старші судді. Варто зауважити, що судді приймають рішення щодо запобіжного заходу, а не урядові діячі, які не мають повноважень визначати тривалість перебування під вартою до судового розгляду.
Безпосередньо перед святами адвокати учасників голодування погрожували судовими позовами через ставлення та умови утримання. Водночас уряд заявляв, що ані міністри, ані посадовці Міністерства юстиції не зустрічатимуться з протестувальниками, проте запропонував організувати зустріч між представниками активістів і медичними працівниками у в’язницях, аби поінформувати про медичне забезпечення та підтримку. Протестувальники погодилися на цю пропозицію через два тижні після її висунення.
Міністерство юстиції категорично спростовує звинувачення у медичному зловживанні. Під наглядом відомчого контролю, Care Quality Commission, не було відкрито жодного розслідування. Відомство підтвердило BBC, що його експерти спілкувалися з медперсоналом у в’язниці HMP Bronzefield — одному з місць проведення протесту.
Зазначається, що щороку в британських в’язницях фіксують близько 200 випадків голодування, і з 1999 року дев’ятеро ув’язнених померли в результаті таких акцій.
Голодування розглядається як форма права на протест відповідно до норм прав людини, що означає неможливість примусового годування в’язнів, за винятком випадків, коли медики встановлюють відсутність у них здатності усвідомлювати наслідки своїх дій. Якщо ув’язнений розуміє ризик для життя і чітко висловив свою волю, лікарі не примушують його до прийому їжі, навіть якщо це могло б зберегти його життя.
Це неймовірно, що люди здатні пройти через такі жорстокі випробування! 73 дні голодування — це просто нереально. Сподіваюся, що їх боротьба приверне увагу до умов у в’язницях і справді змінить щось. Невже влада не розуміє, що їхнє ігнорування не може тривати вічно? Здоров’я активістів — на першому місці!
Це не перший випадок, коли активісти голодують у в’язницях. Згадаймо, наприклад, протест голодуванням участі 1981 року у Північній Ірландії, коли Боббі Сендс та інші в’язні боролися за свої права. Їхня акція привернула світову увагу до умов утримання. Сподіваюся, що історія повториться і боротьба Геби та Камрана таки змусить владу звернути увагу на проблеми у в’язницях у Великій Британії 👊
Цікаво, чи вдасться їхній протест змінити щось у відношенні до умов утримання в британських в’язницях. 73 дні голодування — це неймовірно. Як лікарі могли дивитися на це і нічого не робити? У мене теж є знайомий, який протестував таким чином за свої права. Це завжди велике випробування, але дехто готовий йти на крайнощі заради справедливості 🤔