Після кожного засідання IFAB неминуче виникає дискусія щодо правил офсайду. Проте настільки скептично IFAB ставиться до цих змін, що навіть через тривалий час так званий «закон Венгера» ще не було запропоновано футбольним асоціаціям для впровадження у старших категоріях футболу.
Наступним кроком має стати поступове впровадження цього правила, адже воно навряд чи з’явиться безпосередньо у таких престижних змаганнях, як Чемпіонат світу або Прем’єр-ліга наступного сезону.
В рамках низькорівневих експериментів правило тестували:
– у чемпіонаті Італії серед гравців до 18 років у 2023 році;
– у молодіжних турнірах Нідерландів.
Представники BBC Sport повідомили, що результати були переважно позитивними, хоча й виявили занепокоєння тим, що існує надто великий перевага для атакувальної сторони.
Проте варто пам’ятати, що це були незначні змагання, і правило повинно бути перевірене у реальних турнірах, зокрема й тих, що використовують відеоасистенти арбітру (VAR). Це допоможе з’ясувати, як команди змінять тактичні схеми і яку довгострокову дію матиме нововведення.
Причина проведення випробувань полягає у запобіганні небажаних наслідків. Закон Венгера може призвести як до значного зростання кількості забитих голів, так і до їх скорочення.
Історія футболу містить багато прикладів невдалих змін, зокрема:
1. У сезоні 2000-01 рр. штрафний удар переносився на 10 ярдів уперед при виявленні проявів невдоволення арбітром — ця ідея була досить незрозумілою для ліг, де не було культури регбі, з якого вона походить.
2. Система ABBA під час серії післяматчевих пенальті у 2017-18 рр. передбачала зміну порядку пробиття ударів, однак плутала як футболістів, так і вболівальників.
3. В сезоні 1987-88 Національна ліга (тоді Конференція) вжила експеримент із правилом, що не можна було бути в офсайді зі штрафного удару. Це змусило оборонців концентруватись у шістнадцятиметровій зоні, що, замість стимулювання атакувальної гри, призвело до посилення захисних тактик.
Подібні непередбачувані наслідки можливі і з законом Венгера під час стандартних положень – захисники змушені будуть опускатися глибше, щоб не давати простір для прострілу позаду оборони, особливо на штрафних.
Часто закон Венгера уявляють як двох гравців, що рухаються центром поля, але найбільший вплив та перевагу для нападаючого він матиме саме у межах штрафного майданчика.
Ще однією альтернативною пропозицією є використання як орієнтиру для визначення офсайду лише торсу гравця, ігноруючи положення ніг та голови. Проте практична реалізація такої методики, особливо для лінійних арбітрів у скупченні гравців, досі неясна.
Якщо експерименти покажуть успіх, то реальне впровадження нових правил може відбутися не раніше сезонів 2028-29.
Питання про доцільність закону Венгера наразі залишається відкритим і вимагає подальшого вивчення.