Клодет Колвін, відома своєю участю у припиненні расової сегрегації у Сполучених Штатах, померла у віці 86 років. Вона увійшла в історію завдяки тому, що відмовилася поступитися своїм місцем у автобусі білому пасажиру.
У 1955 році, коли їй було лише 15 років і вона жила в Монтгомері, штат Алабама, її протест призвів до арешту. Цей інцидент стався за дев’ять місяців до відомого випадку з Розою Паркс, яка також відмовилася звільнити місце в автобусі, що спричинило масштабний бойкот громадського транспорту міста та Верховний суд США ухвалив рішення про заборону расової дискримінації.
До 2009 року арешт Колвін залишався майже невідомим, поки не була опублікована перша детальна книга про її досвід.
Заява Фонду спадщини Клодет Колвін, який оголосив про її смерть, містила наступне:
– «Вона залишає по собі спадок мужності, що змінив хід американської історії».
Одного року по тому Верховний суд США постановив ліквідувати сегрегацію у міських автобусах. У справі ключову роль відіграли свідчення чотирьох позивачів, серед яких була й Колвін.
У 2018 році в інтерв’ю BBC Клодет згадувала свої відчуття під час інциденту:
– «Я не була налякана, скоріше розчарована і зла, бо знала, що сиджу на законному місці».
Вона стала першою затриманою за виклик політики сегрегації в автобусах Монтгомері, але її історія довгий час залишалась маловідомою. Саме Роза Паркс стала однією з провідних фігур руху за громадянські права після її схожого вчинку, що призвів до масштабного бойкоту автобусної системи міста.
Клодет Колвін черпала натхнення у видатних борців проти рабства – Гаррієт Табман та Соґорнер Трут, яких вона називала своїми моральними підтримками.
Вона говорила журналістам BBC:
– «Коли люди питають мене, чому я не піднялася, коли водій автобуса це попросив, я відповідаю, що відчувала, ніби руки Гаррієт Табман тиснули на одне плече, а Соґорнер Трут – на інше, утримуючи мене на місці».
Пізніше Клодет Колвін присвятила життя професії медсестри в Нью-Йорку. За даними її організації, вона померла в Техасі.
