Деякі експерти вважають, що подальші дії Дональда Трампа можуть значно ускладнити ситуацію для спортивних організацій у питаннях навігації між політичними викликами. Як зазначає Джон Зерафа, досвідчений консультант країн та міст, які прагнуть приймати великі спортивні заходи, організації ФІФА та Міжнародний олімпійський комітет (МОК) можуть опинитися перед серйозними труднощами. Він підкреслює таке:
1. Статути обох організацій акцентують увагу на підтримці миру, повазі до суверенітету та недискримінації.
2. У випадку з Росією це призвело до заборон і обмежень для спортсменів та команд.
3. Якщо в найгіршому випадку Сполучені Штати застосують силу проти Гренландії — території союзника по НАТО, — чи будуть ці ж принципи застосовуватися?
4. Якщо збірна Данії, яка є союзником США, вийде до світового чемпіонату через плей-оф, чи відмовиться вона брати участь у турнірі на знак протесту?
5. Чи відмовляться європейські або лідери НАТО відвідувати заходи, що відбуваються за участю США?
Це питання не лише геополітики, а й випробування для спортивних інституцій, які прагнуть зберігати нейтральність, але частково змушені займати політичні позиції, коли міжнародне право та конфлікти перетинаються із глобальними спортивними змаганнями.
Жорстка міграційна політика адміністрації Трампа може також позначитися на проведенні Чемпіонату світу з футболу, який стартує 11 червня. Організація ФІФА заявила про намір провести турнір, який буде дружнім та об’єднуючим, проте існують факти повної або часткової заборони на подорожі для фанатів з чотирьох країн, що беруть участь у змаганнях — Ірану, Гаїті, Сенегалу та Кот-д’Івуару. Білий дім аргументує це необхідністю контролювати загрози безпеці.
Тим часом у самих Сполучених Штатах внутрішні напруження зросли після того, як минулого тижня в Міннеаполісі агент імміграційної служби застрелив 37-річну Рене Гуд, що викликало масштабні протести у місті. Навіть до цього інциденту правозахисні організації заявляли про зростаючу небезпеку «використання Чемпіонату світу в політичних цілях авторитарних режимів» та критикували:
– загострення нападів на іммігрантів у США;
– загрози свободі преси;
– утиски прав мирних протестувальників.
З наближенням найбільшого в історії ФІФА футбольного турніру буде надзвичайно цікаво спостерігати, як дії США на міжнародній арені вплинуть на продаж квитків, співпрацю між країнами-господарями щодо питань безпеки, а також чи будуть спортивні організації шукати нові способи долати складний геополітичний контекст.
Цікаво, як минулі спортивні події зіштовхувалися з політичними викликами. Наприклад, Олімпіада в Москві 1980 року проходила на фоні бойкоту з боку західних країн через радянське вторгнення в Афганістан. І тоді спорт і політика переплелися. Думки про те, як це вплине на Чемпіонат світу 2026 року, ну дуже актуальні. Справді, чи зможе він залишитися нейтральним у такій напруженій атмосфері?