Молодь, чи то у яскраво-жовтих кольорах правлячої партії, чи у революційних червоних барвах опозиції, домінує серед активних учасників виборчої кампанії в Уганді. На переповнених громадських майданчиках та біля доріг прихильники голосно співають партійні пісні, знімають події на мобільні телефони, і саме вони переважають за кількістю серед усіх присутніх. Їхні погляди можуть різко відрізнятися, але кожен висловлює їх з однаковим запалом.
На одному з мітингів у селі на південному заході країни Стівен Багаша Біярханга, прихильник опозиції, говорить: «Бобі Вайн — добра людина. Якщо він прийде до влади, вірю, що зробить крок уперед у розвитку країни. Треба лише довіряти йому, щоб він розкрив свій потенціал». У той же час Ндіясіма Патрік, прихильник чинного становища, теж був на тому самому мітингу, напевно, щоб послухати заяви Бобі Вайна, але він лишився непохитним: «Я підтримую президента Йовері Мусевені на цих виборах, бо він тримав нас на плаву всі ці роки. Він вже давно при владі, але правильного наступника ми ще не отримали. Бобі Вайн, можливо, і кваліфікований, але це не його час – можливо, 2031-го».
Президентські вибори у четвер є реваншем поєдинку 2021 року, де 81-річний Мусевені, який перебуває при владі вже майже чотири десятиліття, знову протистоїть відносно молодому колишньому поп-зірці, 43-річному Бобі Вайну, справжнє ім’я якого – Роберт Кягулання. Висока енергія виборчої кампанії нагадує про те, що в країні з медіанним віком 17 років політику насамперед визначає молодь.
Історичний контекст цієї кампанії також важливий.
– 40 років тому, коли Рональд Рейган і Маргарет Тетчер були на піку популярності, Дієго Марадона виграв Чемпіонат світу з футболу для Аргентини, Уїтні Х’юстон випустила хіт «The Greatest Love of All», а повстанський лідер Йовері Мусевені здобув владу в Уганді.
– Для більшості угандійців теперішні лідери є єдиними президентами в їхньому житті, на відміну від тих історичних постатей, які лишилися в пам’яті старшого покоління.
Правляча Національний рух опору (NRM) веде кампанію під гаслом «Збереження досягнень», закликаючи до стабільності й безперервності. Прагнення захистити здобутки ілюструє представник NRM Еммануель Лумала Домбо: «Подивіться на Уганду – 40 років тому ми були серед найбільших експортерів біженців до сусідніх країн, нині Уганда є найбільшим приймаючим біженців африканською країною».
Водночас Національна платформа єдності (NUP) Бобі Вайна мобілізує виборців із гаслом «Протестний голос», яке наголошує на актуальності та поколінні змін: «Ці вибори – про визволення, про свободу, про те, щоб люди голосно заявили про себе», — зазначає Бобі Вайн, ставши найбільш видатним політичним голосом молодіжного невдоволення.
Обидві кампанії адресовані тим же молодим людям, проте мають кардинально різні уявлення про майбутнє Уганди.
Прагнення Мусевені до сьомої поспіль перемоги ілюструє парадокс країни: це одна з наймолодших держав світу, але політична система в ній контролюється лідерами, які прийшли до влади десятки років тому і так і не залишили її. Цей внутрішній конфлікт не є унікальним для Уганди.
– По всій Африці молоді суспільства перебувають під управлінням старіючих еліт, які вміло ухиляються від конституційних обмежень і політичного тиску з метою залишатися при владі.
– Демографічний вибух серед молоді є як найбільшим багатством, так і потенційною загрозою для країни.
– Щороку сотні тисяч молодих людей виходять на ринок праці, однак економіка не в змозі їх усіх поглинути.
– Реальні можливості для змін суворо контролюються.
– Часто протести зустрічаються арештами, залякуванням і жорстокістю, що й призводить не до приборкання, а до ще більшого обурення.
Молодь регіону більше не мовчить. У сусідній Кенії акції протесту, ініційовані молодими людьми через питання управління і економічних труднощів, потрясли політичний істеблішмент. У Танзанії, традиційно вважаній політично спокійною, з’являються нові форми активізму, хоча протести після минулорічних виборів забрали життя багатьох. У Мозамбіку спалахнули насильницькі заворушення на ґрунті безробіття і нерівності. А в Мадагаскарі торік військові захопили владу після того, як молодіжні протести призвели до втечі президента.
Ці зміни уважно спостерігають в Уганді як молоді активісти, так і уряд, налаштований запобігти подібним заворушенням. На цьому тлі багато спостерігачів оцінюють вибори у четвер скоріше як керовану операцію із забезпечення безпеки, ніж як справжнє прагнення до легітимності з боку народу.
Фергус Келл, дослідник британського аналітичного центру Chatham House, описує політику країни як «сильно мілітаризовану», де NRM «використовує державний апарат для захисту своєї влади, подавляючи альтернативні центри впливу».
Перемога Мусевені очікувана. Історія угандійських виборів, де міжнародні спостерігачі часто критикували відсутність чесності і прозорості, свідчить про малоймовірність іншого результату. Торік Права служба ООН застерігала: вибори відбуватимуться «в умовах масштабного переслідування та залякування політичної опозиції, правозахисників, журналістів і тих, хто має незгодні погляди».
– Академік із Нідерландів професор Крістоф Тітека зазначає, що «ритуали демократичної конкуренції» представлені, але «результат заздалегідь відомий».
– На відміну від виборів 2021 року, де загинуло щонайменше 54 особи, тепер зафіксовано менше виборчого насильства.
– Однією з причин може бути те, що попередні вибори проходили під час пандемії COVID-19, коли влада більш суворо дотримувалась обмежень.
Окрім двох найвпливовіших політичних сил, у виборах беруть участь декілька менших опозиційних партій із значно меншою видимістю та організаційною підтримкою. Традиційні політичні сили, як-от Форум демократичних змін (FDC) і Демократична партія (DP), продовжують висувати кандидатів у президенти і в парламент, спираючись на старші електоральні бази, зокрема серед урбаністичних професіоналів та певних верств середнього класу. Однак внутрішні розколи років залишили ці сили в слабшому становищі, і хоча їхній вплив малоймовірний у зміні президента, вони продовжують впливати на місцеві вибори та парламентські процеси.
Для багатьох молодих виборців ці традиційні опозиційні партії вважаються пережитком минулої політичної епохи, вони не здатні втілити відчуття нагальності та протистояння, що нині характеризує молодіжний активізм.
За межами очікуваного результату виборів січень ставить більш фундаментальне питання: «Що станеться після Мусевені?» Чутлива атмосфера кампанії вказує на режим, який не влаштовує перспектива життя після президента-октогена.
– Чарльз Онянго-Оббо, один із найбільш досвідчених журналістів Уганди, три роки тому писав: «Тільки дурень або шарлатан може стверджувати, що має єдину остаточну відповідь. Можливі різні варіанти розвитку подій».
– Спекуляції навколо планів Мусевені залишаються актуальними вже понад 25 років.
– Аналітик Мандей Акул Амазіма зауважує: «Від 2001 року щосили йдуть «перехідні вибори». Кожна іскра ймовірного відходу уряду супроводжувалась конституційними змінами, скасовуючи президентські терміни і вікові обмеження, що фактично дозволяє йому залишатись на посаді безстроково».
Особливо чіткі ознаки змін з’являються у владних сферах, зокрема в армії. Серцем цих трансформацій є генерал Мухузі Кайнеругаба – син Мусевені, зростання впливу якого перетворило багаторічні питання спадкоємства на більш конкретні й негайні. Його швидке зростання військової влади й постійна публічна присутність роблять перспективу передачі влади в родині одним із центральних предметів політичних дискусій.
– Після призначення командувачем сухопутних сил у 2021 році, зростання генерала пришвидшилося.
– До середини десятиліття він контролював всю армію і водночас здобував популярність і поза військовими колами.
– 2022 року він подорожував країною, організовуючи яскраві «дні народження», які швидше нагадували політичні мітинги, а також започаткував партію Патріотична ліга Уганди – структуру, яку вважають підґрунтям для його політичних амбіцій.
– Хоча говорили про ймовірність його участі у президентських виборах, пізніше він заявив про підтримку батька, але при цьому продовжує позиціонувати себе як потенційного наступника.
– У березні 2024 року генерал ініціював масштабні кадрові перестановки у верхівці військових, що раніше було прерогативою президента, а не активного військового керівника.
– Ці зміни свідчать про розширення його впливу й прагнення закріпити владу, нейтралізуючи опозицію і посилюючи вплив прибічників у стратегічних підрозділах безпеки.
NRM уособлений Домбо заперечує твердження про те, що Мусевені готує сина як свого спадкоємця. За його словами, у партії існують чітко визначені процедури спадкоємства, й навіть якщо генерал інтересуватиметься політикою через NRM, він повинен дотримуватися встановлених правил: «Чи скористається генерал Мухузі своєю перевагою військового лідера, треба пам’ятати, що є ще інші якості, які йому слід довести, щоб його можна було вважати потенційним керманичем».
Опозиційний лідер Бобі Вайн, натомість, скептично ставиться до ймовірності добровільного відходу Мусевені з посади, порівнюючи його з колишнім президентом Зімбабве Робертом Мугабе, який утримував владу до 90 років, поки не був зміщений військовими: «Як і Мугабе та інші диктатори, він не піде добровільно, я вам гарантую. Бо вважає цю країну своєю власністю та власністю своєї родини», — заявляє Бобі Вайн.
Пам’ять про прихід Мусевені до влади і його протистояння диктатору Іді Аміна дедалі слабшає серед молодого населення. Саме тому нинішні вибори набувають значення, що виходить далеко за межі кандидатів.
– Вони стали референдумом між бажанням зберегти стару систему, засновану на історичних успіхах, і вимогою молодшого покоління про включеність, справедливість і справжню участь у суспільному житті.
– Очевидно, що молодь Уганди більше не є пасивними свідками політичного процесу.
Підготовка до виборів триває: по всій країні розповсюджуються запечатані виборчі скриньки, які готують до голосування у четвер.
Серед матеріалів для читання, які можуть бути цікавими, – додаткові аналітичні матеріали й репортажі про політичні трансформації у Африці від BBC News Africa.
