Величезні натовпи іранців вийшли на вулиці столиці, Тегерана, а також низки інших міст країни з вимогою скасування ісламської республіки. У багатьох районах лунають заклики до відновлення монархії.
До протестів долучилися представники різних вікових груп, соціальних статусів та верств населення, які висловлюють своє обурення керівництвом духовенства, що панує в країні вже майже п’ятдесят років.
Серед учасників протестів — молода жінка з Тегерана, яка заявила BBC, що виходить на вулиці, бо її мрії були «крадені». Вона наголосила: «Ми досі маємо голос, щоб кричати, та кулак, щоб бити ворогів у лице». Інша учасниця розповіла про відчай і безнадію, які стали рушієм протестів. За її словами: «Ми живемо у повісаному стані, наче між двох світів: нема крил, щоб вирватися, і немає надії реалізувати свої цілі. Життя стало нестерпним».
Протести, що спалахнули наприкінці грудня, стрімко розповсюджуються і набирають сили, підживлювані глибоким економічним та політичним невдоволенням населення.
За словами 29-річного Сіни з Караджа, що на заході від Тегерана, який написав BBC у четвер, «люди стають дедалі сміливішими. Я пішов за продуктами, і серед білого дня люди голосно висловлювали незадоволення режимом. Я думав, що протести вщухнуть, але вони не втратили свій розмах».
Повну картину подій дізнатися дуже складно через обмеження роботи незалежних ЗМІ в Ірані, страх багатьох громадян відкрито висловлюватися, а також через суттєві обмеження доступу до Інтернету. BBC поспілкувалася з учасниками протестів до початку майже повного блокування мережі.
Проте зіткнутися з масштабом невдоволення та величиною демонстрацій, зафіксованих на відео і поширених у соціальних мережах, неможливо заперечувати.
Іранці мають численні претензії до влади, які охоплюють такі сфери:
1. Відсутність політичних свобод
2. Корупція
3. Стан економіки, що спричиняє стрімке зростання цін
Останні масштабні протести в країні спалахнули у 2022 році після смерті у в’язниці молодої жінки Махси Аміні, яка була звинувачена у неправильному носінні обов’язкового хіджабу.
Однак зараз усе почалося зі страйку торговців у стародавньому грандвізьмі Тегерана 28 грудня, який був викликаний стрімким падінням курсу іранської валюти. Ця подія стала іскрою нової кризи легітимності ісламської республіки.
За страйком послідували протести в університетах, які влада негайно наказала закрити, формально через холодну погоду. Проте вже тоді ця іскра переросла у великомасштабні заворушення, що охопили багато невеликих міст, особливо на заході країни.
До популярних гасел протестувальників, які лунали на вулицях останніми днями, належать:
– «Смерть диктатору!» — натяк на 86-річного Верховного лідера Аятолу Алі Хаменеї.
– «Азаді, азаді» («Свобода, свобода») — частий маніфест.
– «Ця батьківщина не буде вільною, доки мулли не будуть поховані».
Новинкою останніх протестів став заклик «Пахлаві повернеться», що посилається на Резу Пахлаві, сина покійного шаха Ірану, повалення якого відбулося у 1979 році. Саме він закликав людей вийти на вулиці у четвер увечері.
Останні шереги демонстрантів все більше висловлюють прагнення повернення монархії. Зокрема, 26-річна Сара з Тегерана сказала BBC: «Особисто я вважаю, що він — єдиний шлях вирішення цієї кризи».
Інші іранці схильні розглядати симпатії до монархії як вираз відчаю, прагнення позбутися поточного режиму та відсутність альтернатив.
27-річна Мар’ям з Тегерана зауважила: «Я не найбільша прихильниця Рези Пахлаві, але наразі моя особиста думка не має значення. Головне — залишатися єдиними. Це зовсім інша атмосфера порівняно з протестами “Жінка, життя, свобода” 2022 року». На її думку, тоді акції відзначалися скорботою за Махсу Аміні, а нині люди — більш злі та рішучі.
Інша жінка з західного міста Ілам, розташованого біля кордону з Іраком, описала, як протестувальники заходили до супермаркету, пов’язаного з режимом, і викидали продукти, демонструючи своє неприйняття влади. Вона також повідомила BBC, що знає молодих людей із сімей, пов’язаних з режимом, які беруть участь у протестах: «Моя подруга та її три сестри, чий батько — відома особа в розвідслужбах, приєднуються, а батько про це не знає».
Цей період є надзвичайним моментом у новітній історії Ірану, однак ніхто достеменно не знає, до чого все це призведе.
Цікаво бачити, як молоді іранці стали більш сміливими. Уявляю, як ті протестувальники відчувають свій гнів. Вони відчувають, що в їхніх руках є хоч якийсь вплив на ситуацію в країні. У 2022 році, після смерті Махси Аміні, було таке ж невдоволення, але зараз, здається, всі зібралися, щоб вийти на вулиці й змінити обстановку. Їх сміливість надихає, сподіваюся, це реально призведе до змін.
Схоже на те, що іранці справді втомилися від безправ’я. В Україні в свій час люди також виходили на майдан, борючись за свої права, нікому не зважаючи. Це свідчить про те, що коли влада не слухає народ, то гнів народу завжди вибухне. Нагадаю, що у 2009 році були протестами через фальсифікацію виборів. А зараз знову та ж сама ситуація, тільки на іншому витку.
Цікаво, як іранці прокинулись від сну, так само, як це сталося в Україні під час Революції Гідності у 2014 році. Тоді люди також виходили на вулиці, коли зневіра у владі досягла критичної межі. 50 років під контролем духовенства – це дійсно багато. Протестуючі відчувають, що їхній голос нарешті має значення, і з цим не можна не погодитись. Сподіваюсь, все закінчиться успішно для них 💔