На початку XX століття львів’яни почали відзначати Новий рік у ресторанах, перебираючи цю традицію з аристократичних та світських кіл. Перші новорічні бали у Львові ще у XIX столітті організовувала княгиня Марія Клементина Потоцька, дружина намісника Королівства Галичини та Лодомерії. Ці урочистості, що проходили в їхньому палаці, датуються 1880-ми роками і були поодинокими заходами. Проте справді масові святкування Нового року, який тоді називали Сильвестр, почали набирати популярності саме на початку XX століття, коли події відбувалися переважно у ресторанах та громадських місцях. Детальніше про найбільш популярні заклади, які приваблювали львів’ян понад сто років тому, розповідають на сайті «Фотографії старого Львова».
Для мешканців міста 31 грудня найулюбленішими локаціями були центральні проспекти та площі, зокрема:
– вулиця Академічна (сучасний проспект Шевченка),
– площа Марійська (нині – площа Міцкевича).
У святковий вечір у кіосках продавали гарячий пунш, а молодь весело проводила час, влаштовуючи так звані «конфеті-війни». Конфеті продавалися у великих мішках, через що зранку бруківка на проспекті Свободи (Карла Людвіга) була вкрита кількасантиметровим шаром кольорової паперової стрічки.
Для заможних львів’ян особливо популярним місцем був ресторан, розташований у готелі «Жорж». Після перебудови на початку XX століття цей заклад став справжнім осередком світського життя міста. Новорічний бал починався тут о 21:00, а вино замовляли цілими «батареями» – на столах виставляли пляшки від найменших до найбільших. Святковий стіл прикрашали фазани, омари та французьке шампанське, яке охолоджували у срібних відерцях із льодом, що привозили з Полтви, хоча на той час річка вже була захована в колектор.
Для більш скромної публіки, зокрема чиновників та інтелігенції, популярністю користувався готель «Брістоль» (вул. Академічна, 19, нині проспект Шевченка, 21). Коли годинник пробивав північ, у святковому залі традиційно гасили світло на хвилину, що було присвячено поцілункам, після чого усі переходили до танців. Оркестр розпочинав програму з мазурки. Важливо зазначити, що вперше у 1904 році на Новий рік у «Брістолі» зал був прикрашений електричними гірляндами. На свято традиційно подавали коропа, а серед місцевих побутувала легенда: якщо висушити луску з цієї риби та класти її до гаманця, це має приносити багатство.
Інша популярна локація серед міської богеми – міське «касино» (вул. Академічна, 13, нині проспект Шевченка, 13), де влаштовували гучні маскаради. У ті часи етикет дозволяв жінкам приходити на заходи без супроводу чоловіка. Свято завершувалося так званим «білим сніданком», який подавали о 5-6 годині ранку. Ті, хто мав сили, переходили до кав’ярні «Монополь», що розташовувалась на розі проспекту Шевченка та площі Міцкевича, щоб випити гарячого борщу, флячки або міцної кави, яка допомагала відновити сили перед ранковою літургією.
Для тих, хто не потрапляв на бали, розвагою ставали ковзанка в Стрийському парку або катання на ставі Димета (поблизу сучасної вулиці Сахарова). Тут улаштовували справжній «бал на льоду», де для гостей грав живий оркестр, а дерева навколо прикрашали паперовими ліхтариками.
Таким чином, святкування Нового року у Львові на початку XX століття поєднувало в собі різні традиції та рівні суспільства, даруючи містянам насолоду і тепло спільного святкування у розкішних залах або на святково освітлених площах міста.
