Експерти з продовольчої безпеки, підтримувані Організацією Об’єднаних Націй, констатували покращення у сфері харчування та постачання продуктів у Газі після встановлення режиму припинення вогню. Водночас, минулого місяця близько 100 тисяч осіб все ще перебували в умовах, описаних як “катастрофічні”. За даними інтегрованої класифікації харчової безпеки (Integrated Food Security Phase Classification, IPC), оприлюдненої у серпні, близько півмільйона людей, що становить приблизно чверть населення Газі, мешкали у зонах, які постраждали від голоду.
З моменту запровадження тендітного перемир’я в жовтні, ООН та інші гуманітарні організації змогли збільшити обсяги постачань продовольства до Газу. Водночас Міністерство закордонних справ Ізраїлю заявило, що цей звіт є “свідомо спотвореним” і “не відображає реальність у секторі Газа”.
Останній аналіз IPC свідчить, що місяць тому півмільйона жителів Газу все ще зазнавали надзвичайних умов, а понад 100 тисяч осіб залишалися у найвищій категорії продовольчої небезпеки – фазі 5 за класифікацією IPC, що позначає “катастрофічний стан”. Прогнозується, що ця кількість поступово зменшуватиметься, проте наголошується, що ситуація залишається надзвичайно крихкою.
Фаза 5 за IPC означає найвищий рівень продовольчої нестачі, який класифікується як “голод” для територій або “катастрофа” для окремих домогосподарств. Зазначено, що наразі в Газі немає територій, офіційно класифікованих як такі, що перебувають у стані голоду.
Ізраїль відкинув первинні висновки IPC щодо голоду — організації, яка здійснює моніторинг і класифікацію світових криз, пов’язаних з нестачею їжі, — і продовжує критикувати методологію її досліджень. Військове представництво Ізраїлю, Cogat, яке контролює пропускні пункти Газу, заявило, що кількість вантажівок з продовольчою допомогою, що щотижня в’їжджають до регіону, перевищує потреби, визначені ООН.
У своїй заяві Cogat зазначило: “Звіт базується на значних прогалинах у зборі даних і спирається на джерела, які не відображають повного масштабу гуманітарної допомоги”.
За інформацією IPC, гостра недоїдання досягає критичних показників у Газі, а також є серйозною у містах Дейр-аль-Бала та Хан-Юніс. У найближчі місяці ситуація, за прогнозами, залишатиметься складною, але кількість людей, що перебувають у найгірших умовах, очікується знизитися до 1 900 до квітня.
При цьому у звіті попереджають, що у разі відновлення бойових дій весь сектор Газа може опинитися під загрозою голоду.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу повідомив на початку цього місяця, що друга фаза американського плану мирного врегулювання — яка передбачає подальше відведення ізраїльських військ із Газу і роззброєння руху ХАМАС — знаходиться на завершальному етапі, однак ключові питання ще потребують вирішення.
Основні чинники продовольчої нестачі, за класифікацією IPC, включають:
1. Обмежений гуманітарний доступ.
2. Переміщення понад 730 тисяч осіб.
3. Руйнування засобів існування, зокрема більше 96% сільськогосподарських угідь у Газі були знищені або стали недоступними.
Ізраїль запровадив повну блокаду постачання допомоги до Газу на початку березня цього року, яка була послаблена у травні. Офіційна позиція полягала у тому, що така міра мала на меті чинити тиск на ХАМАС з метою звільнення заручників, які перебували у Газі на той час.
Перед публікацією звіту IPC, Cogat заявив, що організація не співпрацювала з урядами США чи Ізраїлю щодо методології дослідження, “посилюючи хибний наратив, частково обґрунтований заявами, отриманими від ХАМАС, ігноруючи реальний гуманітарний стан на місцях”.
Крім того, ізраїльська сторона заперечує, що блокує надходження зимових чи медичних матеріалів до території Газу, а також що існує дефіцит питної води.
Управління ООН з координації гуманітарних питань (Unwra), яке опікується палестинськими біженцями, зазначило, що хоча у звіті вказується на відсутність голоду, ситуація у Газі все ще залишається “критичною”.
“Загальні умови життя у секторі Газа залишаються катастрофічними, що посилюється зимовими погодними умовами,” – йдеться у заяві агенції, де також підкреслюється необхідність “становлення стабільного, розширеного та послідовного гуманітарного і комерційного доступу”.
