Оссолінські зустрічі у Львові проходять щоквартально, зібравши на останній із них багато зацікавлених у розвитку культурної спадщини та сучасних технологій. 10 грудня відбулася 109-та Оссолінська зустріч, на якій презентували цифровий репозиторій «Спільна спадщина». Ця платформа являє собою електронну бібліотеку, в якій зосереджені документи Національного інституту ім. Оссолінських з Вроцлава та Львівської національної бібліотеки імені Василя Стефаника. На даний момент у вільний доступ було завантажено понад 5000 оцифрованих архівних матеріалів, а колекція постійно поповнюється. Під час заходу також відбулася дискусія щодо конкуренції між класичним писаним словом і цифровими форматами.
Яке місце писаного слова у майбутньому?
Груднева Оссолінська зустріч була присвячена питанню: «Чи має майбутнє писане слово?». У заході взяли участь відомий польський фантаст Яцек Дукай та його перекладач українською – Андрій Павлишин. Учасники дискусії розглядали, чи здатне традиційне писане слово протистояти розвитку цифрових технологій, а також як візуальні образи та штучний інтелект трансформують сприйняття літературних творів.
Яцек Дукай відзначив, що нині люди набагато менше користуються класичними формами письма, віддаючи перевагу музиці, перегляду серіалів, гаджетам і штучному інтелекту. Читання й писання втрачають свою популярність у порівнянні з аудіо- та відеоконтентом. Світ дедалі поділяється на:
1. Еліту, що мислить причинно-наслідковими зв’язками та створює нові винаходи.
2. Більшість, яка користується цими розробками.
За словами Дукая, цей цикл використання і створення нових технологій не буде нескінченним. Колись може настати момент, коли не вистачатиме людей, здатних підтримувати та розвивати технологічні новації, через що цивілізація повернеться до епохи письма — так званих “темних віків”, коли доведеться заново відкривати старі винаходи, і цей процес може повторюватись.
Фантаст Яцек Дукай розмірковував про майбутнє (фото Ossolineum)
Письменник підкреслив, що цифровізація орієнтована у майбутнє, і у разі будь-якого занепаду цивілізації нащадки матимуть можливість зберегти базу спадщини, накопичену тисячоліттями, завдяки таким репозиторіям. Цю думку підтримав генеральний директор Наукової бібліотеки імені Василя Стефаника Василь Ферштей, який додав, що писане слово й надалі залишатиметься головним розпізнавальним знаком у майбутньому.
З 2006 року Оссолінські зустрічі відбуваються у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника. Щоквартально кожен захід гостинно приймає нового лектора — представника сфери культури, науки або політики з Польщі. Цей проєкт фінансується Міністерством культури та національної спадщини Республіки Польща через Фонд промоції культури.
Цифровий репозиторій як скарбниця документальної спадщини
Оссолінеум у Львові був заснований Юзефом Максиміліаном Оссолінським у 1817 році. Він об’єднував бібліотеку, музей і видавництво, які діяли до Другої світової війни. Після зміни кордонів частина колекцій—приблизно 27% бібліотечних та 4% музейних—була перевезена до Вроцлава. Львіська ж частина бібліотеки стала основою Наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. З початком незалежності України почалася активна співпраця між двома науковими інституціями.
З 2004 року польсько-українська команда розпочала сканування історичних колекцій, до яких увійшли спадщина Оссолінеуму та українські документи Наукового товариства імені Шевченка, що зберігаються в Польщі. За період з 2004 по 2019 роки було оцифровано приблизно 4,8 мільйона документів.
Вікторія Маліцька, уповноважена з питань закордонної співпраці Національного інституту ім. Оссолінських у Вроцлаві, розповіла, що у 2023 році Оссолінеум звернувся до польського уряду з проханням про фінансування створення двох діджитал-майстерень у Вроцлаві та Львові. Ці майстерні спільно опрацьовуватимуть фонди, одночасно забезпечуючи захист колекцій бібліотеки Стефаника під час воєнних дій.
Інвентарні записи давніх рукописів бібліотеки ім. Стефаника (фото Omega)
За виділені кошти було закуплене високотехнологічне сканувальне обладнання і облаштовано хмарні сховища для зберігання ключових фондів Наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. Керівник львівської команди оцифрування Володимир Гіссовський підкреслює, що використовуване професійне обладнання кардинально відрізняється від стандартної офісної техніки, дозволяючи створювати цифрові копії найвищої якості.
Він зазначає, що:
– Сканування першоджерел здійснюється за принципом фотографування, що не пошкоджує документи;
– Створюються страхові копії, які потім слугують основою для презентаційних та інших копій;
– Процес відбувається в умовах, де контрольовано освітлення, температуру та інші фактори, необхідні для збереження оригіналів.
Документи сканують на найсучаснішому обладнанні (фото Omega)
Оцифровані матеріали, що містять історичні колекції спадщини України і Польщі, завантажуються до цифрового репозиторію. Заступник директора Інституту Оссолінських у Вроцлаві Марек Мутор повідомив, що наразі на платформі вже доступна перша частина оцифрованих матеріалів, які налічують близько 5000 об’єктів. До них входять періодичні видання, рукописи, ілюстрації.
За словами Марека Мутора, колекції зберігаються у Львові і Вроцлаві, але цифровий формат дозволяє їх об’єднати:
– Вони проходять сканування, обробку і підвищення якості;
– Забезпечується безпечне зберігання інформації;
– Працюють з польськими джерелами, які знаходяться в Україні, та українськими, що зберігаються в архівах Польщі;
– Мета — підготувати кваліфікованих фахівців для максимально ефективного використання сучасного обладнання.
Завідувачка відділу рукописів Наукової бібліотеки ім. Стефаника Мирослава Дядюк показує найбільшу книгу — градуал XVII століття (фото Omega)
Координатор команди оцифрування у Вроцлаві Бартоломей Сєдляж повідомив, що сайт репозиторію представлений трьома мовними версіями: англійською, польською та українською. Оцифровані документи супроводжені метаданими, що дозволяє здійснювати розширений пошук.
Він акцентував увагу на наступному:
– Для кожного об’єкта намагаються створити детальний опис трьома мовами;
– Частина колекції була додана зовсім недавно;
– Інша частина уже майже готова до розміщення і буде додана найближчим часом;
– Репозиторій постійно оновлюється і поповнюється новими матеріалами.
Наукова бібліотека імені Василя Стефаника за обсягом фондів посідає друге місце в Україні після бібліотеки імені Вернадського у Києві. Її сховища містять понад вісім мільйонів одиниць зберігання, серед яких найдавнішими є рукописи XI століття.
Якщо ви помітили неточність або помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
