Після багатьох років, прожитих у жахливому шлюбі з насильством, жінка на ім’я Беккі (ім’я змінено) сподівалася, що її тривала драма завершиться в той момент, коли вона побачила свого колишнього чоловіка заарештованим за дворазове зґвалтування. Проте вже через три дні їй довелося постати перед ним у сімейних судах, щоб заборонити йому контакти з їхніми дітьми.
Беккі — одна з тисяч батьків, які вимушені боротися за те, щоб їхні кривдники не мали права на спілкування з дітьми. «Я не мала б співпрацювати у вихованні з людиною, яка мене зґвалтувала, — розповідає вона. — Це була жахлива ситуація, коли сімейна судова система фактично продовжувала насильство».
У 2014 році до Закону про дітей 1989 року була внесена правова норма, що передбачає юридичну презумпцію: суди повинні вважати участь обох батьків у вихованні дітей оптимальною для інтересів дитини. Ця презумпція застосовується навіть у випадках, коли один із батьків був засуджений за домашнє насильство.
Однак Міністерство юстиції взяло курс на скасування цієї презумпції, оголосивши про свої плани в жовтні минулого року. Водночас Беккі стверджує, що жінки, чиї кривдники відбувають покарання, узагалі не мали б зустрічатися з ними у сімейних справах.
Наразі вона активно бере участь у кампанії, мета якої — змінити законодавство таким чином, щоб батьківські права автоматично позбавлялися у разі засудження за злочини насильницького характеру. За словами Беккі, судові процеси для заборони контакту з кривдником тривали кілька місяців, що є неприпустимим навантаженням на потерпілих.
Якщо ви зіткнулися з проблемами, описаними в цій статті, скористайтеся допомогою, яку надає служба підтримки BBC Action Line.
Історія Беккі почалась із рішучості залишити союз через вісім років насильства у 2018 році. Спершу вона і діти жили у будинку батьків, але через фінансові труднощі їм довелося повернутися до колишньої спільної оселі. Колишні подружжя жили окремо, а розлучення було на стадії оформлення, коли двічі чоловік нападник у прояві люті зґвалтував її.
Напади були зафіксовані не одразу — обвинувальний вирок винесено лише в 2024 році, хоча кримінальне переслідування почалося ще у 2019-му. Через затримки в судовій системі довелося чекати майже шість років між діями та вироком. Навіть після засудження нападнику тимчасово було дозволено бачитися з дітьми.
Беккі описує фізичний і психологічний тиск розслідування, суду та сімейних засідань як нестерпний: «Бути змушеною бачити його по відеозв’язку було надто важко».
Вплив сімейного судочинства на неї та дітей був колосальним. Вона намагалася вести звичайне життя і працювати, але діти відчували, що щось неправильно. Вони стали жертвами ситуації і отримали травматичні наслідки як безпосередньо, так і опосередковано.
Після винесення вироку рішенням сімейного суду було надано можливість дітям навідувати батька у в’язниці, але Беккі подала апеляцію, яка була підтримана. Невдовзі їй знову довелося доводити в суді необхідність обмежити батьківські права колишнього чоловіка. Протягом десяти місяців вона проходила через низку виснажливих слухань, що зруйнували її життя в той час, коли винесення вироку мало б означати кінець судовим мукам.
### Законодавчі зміни
Звіт Уряду про шкоду (Harm Panel) 2020 року наголошує, що в окремих випадках домашнього насильства забезпечувати дитячий контакт з насильником є абсолютно недоречним. План Міністерства юстиції щодо скасування презумпції батьківської участі означає, що суди повинні приймати рішення, керуючись виключно міркуваннями безпеки та благополуччя дитини, а не стандартним припущенням.
Точна дата внесення змін у закон наразі не визначена. Проте Депутатка Лейбористської партії, Наталі Фліт із Болсвера (Дербішир), досягла успіху в поправках до Закону про жертв і суди, які обмежують батьківські права осіб, засуджених за сексуальні злочини проти дитини, зокрема коли дитина була зачатa через зґвалтування.
Також була ухвалена «Закон Джейд» (Jade’s Law) у 2024 році, який передбачає автоматичне обмеження батьківських прав, якщо один із батьків убив іншого. Цей закон з’явився після трагічного випадку, коли бабусі та дідусі змушені були спільно виховувати вбивцю своєї дочки.
### Під критикою
Численні організації, що займаються боротьбою з домашнім насильством, критикують про-контактну політику сімейних судів. Звіт «Nineteen More child Homicides» організації Women’s Aid підкреслює випадки, коли діти загинули через ухвалені в сімейних судах рішення про контакт з агресивними батьками.
Менеджерка з політики Ізабелла Ловенталл-Айзакс заявила, що скасування презумпції стало затриманим, але важливим кроком, який приведе до зменшення шкоди і підвищення безпеки дітей. Вона наголосила, що потрібно і далі працювати над тим, щоб засуджені кривдники не отримували автоматичного права на спілкування з дітьми.
### Поради для постраждалих
Беккі зазначила, що її пріоритет – рухатися далі та допомогти власним дітям відновитися після пережитої травми. Вона звертається до інших жертв домашнього насильства з закликом не припиняти боротьбу: «Тримайтеся і не здавайтеся», — говорить вона.
Представник Міністерства юстиції визнає мужність жертв, які розповідають про свій досвід, і запевняє, що уряд працює над захистом дітей і постраждалих від насильства. Він нагадав, що наразі існує можливість через суд обмежити батьківські права кривдника, якщо він скоїв злочин проти співмешканця по дітей, а суди завжди ухвалюють рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини.
