Оксана Зіньковська-Боярська живе у квартирі на восьмому поверсі радянської багатоповерхівки на околиці східної частини Києва. Щодня вона зіштовхується з відключеннями електроенергії: ліфт часто зупиняється, світло горить нестабільно, а іноді й насоси, що підтримують тиск у газовому центральному опаленні, виходять з ладу. Для забезпечення роботи побутових приладів вона придбала великий акумуляторний блок, який коштує 2000 євро (1770 фунтів стерлінгів) і має обмежений час роботи. Її чоловік, Ієвген, юрист за професією, змушений іноді працювати при світлі ліхтарика. Дворічна дочка Катя також заливається свічками у темряві.
У цих умовах, що супроводжуються повітряними тривогами та холодом, Оксана й Ієвген постійно турбуються про Катю. За словами Оксани, вона відчуває “тваринний страх” під час виведення дитини в укриття під час вибухів. Вона зазначає: «Це почуття неможливо передати словами, і я не хотіла б, щоб хтось його пережив. Думка про те, що дитина боїться темряви — це жахливо».
Усюди в Україні родини готуються до ще складнішого періоду — тривалої, холодної зими, коли президент Росії Володимир Путін прагнутиме завершити свою «спеціальну військову операцію», завдаючи ударів по енергопостачанню країни. Лише минулими вихідними масштабні удари дронів і ракет залишили значну частину країни без електроенергії на деякий час. Українці зараз потерпають від регулярних відключень світла, що тривають до 16 годин на добу.
В українські зимові місяці температура може опускатися до -20°C. Один високопосадовець уряду висловився про майбутні місяці як про надзвичайно суворі й зазначив: «Гадаю, це буде найважча зима в історії нашої країни. Росія зруйнує нашу енергетику, інфраструктуру, опалення. Усі державні інституції повинні бути готові до найгіршого сценарію». Максим Тимченко, генеральний директор великої приватної енергетичної компанії DTEK, підкреслив: «За інтенсивністю атак останніх двох місяців очевидно, що Росія прагне до повного руйнування енергетичної системи України».
За словами одного європейського дипломатичного представника, мета російської стратегії значно глибша, ніж просто позбавити людей тепла та світла. Це також вплив на економіку: «Люди просто не отримують хліб з пекарні вранці і не можуть прийти на роботу, бо фабрика без електрики». За словами чиновника, «мета Росії — знищити нашу економіку».
У світлі цих подій постає низка питань: як конкретно реалізується ця тактика ведення війни? І що означає інтенсифікація використання такого виду зброї у війні на виснаження для населення України та остаточного завершення цієї тривалої і важкої війни?
Заморожені активи і припинена дипломатія
На фронті ситуація залишається невтішною. Зростають побоювання щодо можливого падіння ключового східного міста Покровськ, що могло б підняти бойовий дух російських військ і стати плацдармом для подальшого захоплення частини Донецької області. Тим часом, дипломатичні зусилля щодо завершення війни перебувають у стані замороження.
Переговори про можливий саміт між президентом США Дональдом Трампом і Володимиром Путіним відкладено після того, як Москва відмовилася від поступок щодо своїх максималістських вимог, а США запровадили санкції на російські нафту та газ. За словами представника Кремля, «наразі відбувається пауза, ситуація застопорилася».
Одночасно країни Європи розмірковують, як використати близько €180 млрд (160 млрд фунтів стерлінгів) заморожених російських активів. Планується сформувати так званий «репатріаційний кредит» для України, який буде повертатися лише в разі виплат Росією репарацій після завершення війни. Проте суперечки щодо розподілу ризиків залишаються, і наразі казна Києва виглядає суттєво спустошеною.
Як відзначають співрозмовники, найбільше турбує український уряд енергетична криза. Чиновник пояснює: «Люди втомилися після чотирьох років війни. Боюся, що демотивація може взяти гору».
Безсоння, ракети та коливання духу
Прогулянка вулицями Києва відкриває світ втомлених облич — повні червоних очей через нестачу сну та постійні повітряні тривоги, які порушують відпочинок. Яна Колом’єць, 31-річна кастинг-директорка з Одеси, зазначає: «Я втомилася від безсоння. Але й ті, хто на фронті, теж утомлені».
Недавнє наукове дослідження засвідчило, що українці втричі частіше страждають від безсоння, ніж жителі країн у мирний період. Моніторинг сну близько 100 українців протягом півроку показав, що безсоння зберігається навіть у спокійні ночі. Ці дані публікувала українська платформа текстових розслідувань Texty.
В останні місяці кількість ракетних ударів з боку Росії досягла свого максимуму: у жовтні було зафіксовано 268 балістичних ракет — найбільше за місяць з початку повномасштабного вторгнення. У той же час російські війська запустили 5298 бойових дронів різних типів, включно з Shahed.
Дипломати підкреслюють, що тактика Росії має географічну спрямованість: удари цілеспрямовано завдаються по газопровідним і електромережам на сході України, а не по енергетичних об’єктах на заході країни. Один із європейських представників зауважив: «Вони намагаються розколоти країну енергетично. В зоні східніше річки Дніпро відімкнуть опалення».
Урядові джерела додають, що метою є провокація «повстання, коли люди кинуться проти київської влади», а отже, спроба зруйнувати суспільну єдність.
В Офісі Координації Гуманітарних Справ ООН вже попередили про небезпеки нової зими для населення України: посилені удари по енергетичних мережах ускладнюють утримання тепла в домівках, школах та медичних центрах.
Прогнози та настрої
Невизначеність навколо результатів дипломатичних ініціатив також додає тривог. Водночас соціологічні опитування свідчать, що українці зберігають, а інколи навіть посилюють свою надію. У жовтні дослідження Київського міжнародного інституту соціології відзначило, що 56% із 1008 опитаних висловили оптимізм щодо майбутнього країни. Цей показник зріс у порівнянні з травнем, коли таких було 43%.
Саша, фінансист із Києва, наголошує на нестабільності морального стану людей, що коливається між надією і відчаєм: «Якщо говорити про закінчення війни, люди відчувають надію. Але коли переговори зазнають невдачі — впадають у відчай».
Проте Оксана Зіньковська-Боярська намагається бути реалістичною: незважаючи на страхи за дитину, вони змушені терпіти. Вона каже: «Завжди думаю, що на фронті гірше — там хлопці та дівчата страждають набагато більше. Розумію, що моя дитина не має рости в таких умовах, бо це ненормально в цивілізованому світі. Але ми витримаємо, доки це потрібно фронту».
Путін прагне перемоги для «продажу»
Цього тижня густий туман дозволив російським військам просунутися далі в районі Покровська. Новини з міста залишаються песимістичними, із повідомленнями про щоденні російські просування. Якщо місто впаде, це стане першим масштабним населеним пунктом, захопленим Росією після Авдіївки у лютому 2024 року. Водночас російські війська залишаться на відстані близько 40 км від початкових позицій, зайнятих під час повномасштабного вторгнення 2022 року, завдавши значних втрат людським життям.
Президент України Володимир Зеленський стверджує, що російське військове керівництво зосереджує зусилля на Покровську не лише через його тактичну важливість, а й тому, що Путін хоче отримати перемогу, яку потім зможе пропагувати на дипломатичному рівні та продати Білому дому.
Колишній міністр закордонних справ України Вадим Пристайко наголошує, що Росія прагне «завдати ефекту безнадійності серед Європи та Заходу, як це робила пропаганда — мовляв, Росію перемогти неможливо». Вони сподіваються, що партнери України змусять її «підписати угоду з Росією, якою б вона не була».
На недавній пресконференції Президент Зеленський відповів на питання, чи може Україна пережити грядущу зиму: «Я не знаю, якою буде зима, але ми мусимо готуватися у будь-якому разі». Він додав, що Україна розуміє свої потреби, а її партнери знають, скільки електроенергії слід імпортувати у разі ускладнень.
Ресурси та енергетична безпека
Україна імпортує газ зі східноєвропейських країн, зокрема Польщі, Угорщини та Словаччини. Крім того, в країні є значні резервуари для зберігання газу, які теж потенційно можуть стати цілями нападів.
Директор Енергетичного аналітичного центру Олександр Харченко зазначає, що Україна готова до протидії атакам: «Ми краще підготовлені, знаємо, що робити, і не піддаємося паніці. Є чітке розуміння дій у випадку пошкоджень. Зима буде складною та з частими відключеннями, але це можна контролювати».
Втома від війни проти стратегічного терпіння
Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко висловилася впевнено: «Мета Росії — загнати Україну у темряву. Наша мета — зберегти світло».
Проте це завдання ускладнюється, особливо якщо увага Дональда Трампа звернеться на інші питання, а у Європі наберуть сили уряди, які менш підтримують Київ і не зможуть повністю відмовитися від російських енергоресурсів.
Загроза полягає в тому, що втома від війни може перевершити стратегічне терпіння.
Однак навіть у найпесимістичніших оцінках залишається впевненість: за словами одного з урядових джерел, «ця зима — останній шанс для Росії нас здолати. Якщо ми вистоїмо до 1 квітня, ми переможемо».
За словами західного дипломата, секрет стійкості українців криється у їхній непохитності: «Вони просто вперті, і тривалий історичний досвід показує, що вони пережили німців, поляків, турків, литовців і тепер зможуть пережити Росію».
Життя триває
Незважаючи на всі випробування, життя в Україні продовжується. У Київському стадіоні «Динамо» проходить футбольний матч між «Динамо» та «Шахтарем» — напружена гра, вболівальники-більшовики, відомі як ультрас, в масках підтримують свої команди.
Помітна різниця у порівнянні з мирним часом — кількість глядачів: замість понад 16 тисяч місць, допускається лише 4300 через обмеження за потужністю бомбосховищ стадіону.
Глядачі — різного віку, з різних соціальних груп, є навіть військові, яких вітають оплесками та пропускають крізь натовп.
Анатолій Анатоліч, ведучий матчу, телеведучий і блогер, каже: «Жити важливо. Прийти на футбол — це акт спротиву. Це сигнал усім, що ми не залишимо нашу країну в цей складний час. Ми маємо бути тут, коли переможемо».
За п’ять хвилин до кінця матчі співочі підтримки припиняються, вболівальники кладуть руки на серце й співають державний гімн. Весь стадіон об’єднується, незважаючи на розвиток командної ворожнечі, через любов і вірність Батьківщині.
