Пристрій, на якому ви зараз читаєте цю статтю, ймовірно, не викликає у вас особливих роздумів, доки він гарно виглядає та безперебійно функціонує. Однак матеріали, що забезпечують його роботу, є предметом загостреної боротьби між двома провідними світовими економіками – США та Китаєм, а країни Африки опинилися в епіцентрі цієї суперечки.
Африканський континент багатий на стратегічно важливі мінерали та метали, зокрема:
- літій,
- рідкоземельні елементи,
- кобальт,
- вольфрам.
Ці ресурси мають ключове значення для виробництва та експлуатації персональних технологічних пристроїв. Вони також необхідні для виготовлення електромобілів, центрів обробки даних штучного інтелекту та військових систем.
Роль Китаю на світовому ринку стратегічних мінералів
Китай тривалий час утримує лідерство на міжнародному ринку критично важливих металів. Країна має значні внутрішні запаси та розширений доступ до постачань за рахунок активних інвестицій у видобувні проєкти за кордоном, особливо в Африці. Крім того, Пекін займає домінуючі позиції у переробці світових запасів і створив загрозу США припиненням експорту, що змушує американських чиновників невідкладно вживати заходів для збільшення доступу до стратегічних мінералів, розглядаючи африканські родовища як ключову складову цієї стратегії.
За останніми даними Ініціативи з дослідження Китаю в Африці (China Africa Research Initiative) при Університеті Джонса Хопкінса, у 2023 році США упевнено випередили Китай за обсягом прямих іноземних інвестицій на африканському континенті:
- США інвестували близько 7,8 млрд доларів (6 млрд фунтів стерлінгів).
- Китай вклав близько 4 млрд доларів.
Це вперше з 2012 року, коли Сполучені Штати повернули собі провідну позицію.
Американські інвестиції та їх вплив на африканські компанії
Головним інструментом американських інвестицій є агентство US International Development Finance Corporation (DFC), засноване у 2019 році за адміністрації Дональда Трампа. Агентство відкрито заявляє про свою мету – протистояти зростаючій присутності Китаю в стратегічних регіонах. На своєму офіційному вебсайті DFC визначає себе як інструмент “протидії впливу Китаю” у важливих зонах.
Значні інвестиції відкривають нові можливості для африканських підприємств і країн. Так, минулого року руандійська гірничодобувна компанія Trinity Metals отримала грант у розмірі 3,9 млн доларів від DFC для розвитку трьох родовищ, на яких видобувають олово, тантал і вольфрам.
Голова компанії Шон МакКормік зазначає, що уряд США активно підтримує ініціативи щодо створення безпосередніх ланцюжків постачання в Америку. Зараз Trinity Metals відправляє вольфрам з Руанди на переробний завод у Пенсільванії, а також уклала угоду про постачання олова на плавильню в тому ж штаті.
За словами МакКорміка, рішення про спрямування продукції до США було прийнято виключно на основі бізнес-доцільності, а не під тиском або впливом державних структур:
- “Жоден представник уряду не просив мене чи генерального директора доставити вольфрам до Америки. Це наше власне рішення, сформоване з урахуванням комерційних інтересів”.
Компанія в 5% належить уряду Руанди, а також серед акціонерів присутня ірландська інвестиційна фірма TechMet, що спеціалізується на стратегічних мінералах.
МакКормік підкреслює, що Trinity Metals дотримується найжорсткіших соціальних і екологічних стандартів, відрізняючись від деяких африканських підприємств, де безпека робітників та відсутність дитячої праці лишають бажати кращого. Компанія демонструє можливість безконфліктного, законного та професійного видобутку ресурсів з повагою до місцевих громад, навколишнього середовища і створенням нових робочих місць.
Позиція африканських експертів щодо американських інвестицій
Економіст і колишня керівниця банку FNB Namibia Сепо Хайхамбо наголошує, що африканські країни повинні максимально відстоювати національні інтереси під час переговорів із американськими структурами та не очікувати на необґрунтовані поступки. Її думки:
- “Реалістично не очікувати, що американці самостійно запропонують умови, які будуть спрямовані на захист інтересів Африки. Континент повинен ретельно готуватися до таких переговорів і чітко визначати свої цілі”.
Вона також радить африканським урядам розширювати модель співпраці з інвесторами, відходячи від простих угод “гроші за мінерали”. Альтернативні підходи можуть включати:
- Договори про розподіл продукції,
- Спільні підприємства,
- Участь місцевих структур у капіталі.
Такі механізми можуть сприяти створенню суверенних фондів, що інвестуватимуть у соціальні сфери, зокрема освіту та охорону здоров’я.
Крім того, Хайхамбо виступає за розвиток переробних потужностей безпосередньо в Африці, що підвищить фінансову вигідність експлуатації мінералів і металів, у порівнянні з експортом сировини до інших країн.
Американські проєкти в Африці та глобальна перспектива
Компанія ReElement Africa, дочірнє підприємство американської групи American Resources, зараз зводить завод з переробки стратегічних мінералів у провінції Гаутенг у Південній Африці. Генеральний директор компанії Бен Кінкейд каже, що цей проєкт демонструє переваги партнерства з африканськими державами для:
- створення переробних підприємств поруч із родовищами,
- збільшення доданої вартості продукції,
- підвищення кваліфікації робочої сили,
- стимулювання регіональної економіки,
- закладення фундаменту для подальшого індустріального розвитку.
Водночас міжнародний економіст, професор Карнегі-Меллонського університету у Піттсбурзі Лі Бренстеттер вважає, що США не використали повною мірою свій потенціал у відносинах з Африкою. Торгові тарифи, запроваджені адміністрацією Трампа проти багатьох африканських країн без очевидних причин, підірвали американську популярність і знизили інтерес континенту до співпраці з США.
Він зауважує:
- “Якби нинішній уряд не вводив безпідставні тарифи, Америка могла б краще скористатися негативним ставленням деяких субсахарських країн до китайських проєктів”.
На майбутнє до змагання між Сполученими Штатами та Китаєм в Африці можуть долучитися й інші держави. На думку Хайхамбо, зростає інтерес до континенту з боку таких країн, як:
- Бразилія,
- Індія,
- Японія.
Це означає, що глобальна конкуренція за контроль над африканськими природними ресурсами лише загострюватиметься.
