Рама Дуваджі, якій лише 28 років, стала наймолодшою першою леді в історії Нью-Йорка. Вона опинилася у центрі уваги після перемоги на виборах мера її чоловіка, Зохрана Мамдані, яка сталася у вівторок увечері. Під час промови з нагоди перемоги міський голова-обранець не забув зробити особливе звернення до дружини, яка стояла поруч з ним. Він промовив: «І моїй неймовірній дружині Рамі, хаяті» — використовуючи арабське слово, що означає «моє життя». «Немає нікого, з ким я хотів би бути поруч у цей момент, а також у будь-який інший.»
Рама Дуваджі — художниця з Нью-Йорка з сирійським корінням, чия творчість часто віддзеркалює теми Близького Сходу. Її роботи публікувалися на BBC News, а також у The New York Times, The Washington Post, Vice та навіть експонувалися у лондонському музеї Tate Modern. Мамдані у травні повідомив у соцмережі, що Рама — не лише його дружина, але й надзвичайно талановита художниця, яка заслуговує на визнання на власних засадах. У відповідь Дуваджі жартівливо прокоментувала: «О Боже, вона реальна.»
Пара познайомилася на сайті знайомств Hinge, що вселяє надію в користувачів подібних платформ, за словами Мамдані у інтерв’ю виданню The Bulwark.
Під час виборчої кампанії Раму Дуваджі рідко бачили на публіці, що викликало критику опонентів, які стверджували, що 33-річний депутат штату начебто «ховає» дружину. Ця відсутність була особливо помітною через звичку американських політиків широко демонструвати сімейні цінності, виставляючи на показ своїх близьких. Мамдані відповів на критику у травневому дописі з фотографіями їхнього одруження у міському реєстрі Нью-Йорка, зазначивши, що політика — це жорстокий світ, у якому йому доводиться стикатися із загрозами та образами, але особливо болісно, коли це стосується близьких. Він підкреслив: «Ви можете критикувати мої погляди, але не мою сім’ю.»
Незважаючи на те, що Дуваджі уникала публічності, вона активно працювала за лаштунками. За інформацією CNN, вона була одним із ключових учасників формування бренд-ідентичності кампанії Мамдані, зокрема дизайну яскравих символів і шрифтів на матеріалах кольорів жовтого, помаранчевого та синього.
Хоча Рама рідко виходила на камери, друзі охоче ділилися враженнями про неї в інтерв’ю, особливо у контексті її можливої ролі у майбутній адміністрації чоловіка. Один із друзів, Гаснаїн Бхатті, охарактеризував її у розмові з The New York Times як «нашого сучасного Принца Діану». Інші наголошували, що вона радіє, але водночас почувається перевантаженою увагою, повідомляв NY Post.
Закінчивши навчання у Вірджинському університеті мистецтв, вона здобула ступінь магістра з ілюстрації у Школі візуальних мистецтв у Нью-Йорку. Як зазначається на її професійному веб-сайті, Дуваджі вивчає тонкощі сестринства та спільних досвідів, використовуючи портрети і рух у своїх роботах. Більшість її творів виконані у чорно-білій гамі та відображають сцени з арабського світу.
Рама народилася в Техасі й має сирійське етнічне походження, підтвердив представник кампанії Мамдані у виданні The New York Times. У 2022 році її роботи були представлені у документальному фільмі BBC World Service «Хто вбив мого дідуся», який досліджував вбивство єменського політика 1974 року.
На своїй Інстаграм-сторінці Рама критикує американський імперіалізм, засуджує так звані воєнні злочини Ізраїлю та виступає проти «етнічних чисток» палестинців, що перегукується з деякими політичними позиціями її чоловіка. Ізраїль рішуче відкидає звинувачення у геноциді в Газі.
Вона також висловлювала підтримку Махмуду Халілу, випускнику Колумбійського університету, якого адміністрація Трампа хоче депортувати, звинувачуючи у «антисемітизмі» через його діяльність на підтримку Палестини.
Під час більшої частини пандемії коронавірусу Рама проживала у Дубаї, де мешкає її родина, розповідала вона у квітневому інтерв’ю для сайту YUNG. Там вона коментувала останні події на Близькому Сході, повернення Дональда Трампа до Білого дому та зростання кількості імміграційних рейдів. Рама зауважила: «Не буду брехати, зараз у Нью-Йорку темні часи. Я хвилююсь за своїх друзів і рідних, і відчуваю, що багато ситуацій виходять з-під мого контролю.» Вона додала: «Коли так багато людей змушені замовчувати через страх, все, що мені залишається — це використовувати свій голос, щоб говорити про те, що відбувається у США, Палестині і Сирії настільки, наскільки можу.»
Щодо відповідальності митців за висловлення про світові проблеми, вона зазначила: «Обов’язок художника, на мою думку, відображати часи», цитуючи музиканта Ніну Сімон. Вона також підкреслила: «Кожен має відповідальність виступати проти несправедливості, і мистецтво має особливу силу поширювати це. Не кожен повинен створювати політичні твори, але саме мистецтво аполітично в тому, як воно створюється, фінансується і розповсюджується. Навіть створення мистецтва як притулку від жахів, що нас оточують, є політичним актом для мене. Це реакція на світ навколо.»
