Ці плакати формують ще один важливий фронт у Війні за Незалежність України.
9 вересня 2025 року у Львівському музеї історії релігії відбулася урочиста презентація виставки проєкту під назвою «Де общеє добро в упадку – забудь отця, забудь і матку. Іди повинність ісправлять!». Цей мистецький проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду в рамках конкурсної програми «Стипендія». Кураторкою виступила старша наукова співробітниця музею Софія Каськун.
Плакат: від «летючих аркушів» до сучасних воєнних викликів
Проєкт відбиває миттєво актуальну реакцію творчого середовища на виклики сьогодення, втілену, зокрема, у плакаті Ярка Філевича «Час обирати піксель». Він наголошує, що мистецтво не може залишатися осторонь у момент, коли на кону стоїть доля нації.
- Плакат традиційно є потужним засобом впливу на хід історії.
- Від німецьких «летючих аркушів» XVI століття та плакатів періоду визвольних змагань УНР і ЗУНР, цей жанр слугував агітацією і мотиватором до дії.
- Сучасні художники героїчно долучаються до захисту країни не лише на полі бою, а й творчістю.
Виставка проходить у Львівському музеї історії релігії / Фото надано організаторами
Митці про головне: єдність та нескорена боротьба
На експозиції представлено 27 плакатів, створених митцями з різних міст України — Києва, Львова, Харкова, Лозової, Кривого Рогу, Одеси, а також із Берліна та Лондона. Автори — це художники з різним творчим досвідом і віковими категоріями. Об’єднує їх спільна тема, яка закликає націю згуртуватися перед обличчям загрози знищення та чітко виражена у плакаті Єлизавети Білої: «Це наш дім! І нам його захищати!».
Голоси класиків і сучасників у мистецькому вимірі
Проєкт наповнений сильними цитатами, що формують дух спротиву та згуртовують у боротьбі за Україну. Тексти для плакатів стали результатом спільного обговорення військових, істориків та філологів, поєднуючи слова українських класиків із думками сучасників — від Івана Котляревського і Тараса Шевченка до Романа Ратушного та Павла Вишебаби — учасників Війни за Незалежність.
Андрій Будник, заслужений художник України, використовує цитату Ірини Фаріон:
«Це останній шанс нації переродитися і стати нацією-месником з нації-жертви»,
та звертається до історичних подій, згадуючи гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та його 20-тисячне козацьке військо, які в 1618 році рушили на Москву. У його роботах звучить заклик:
«Гей, браття! До бою вставайте в ряди!»,
а також впевненість:
«Захистили колись, захистимо і сьогодні».Христина Валько цитує Олександра Олеся:
«Я знаю вас, нащадки запорожців, я вірю вам і низько б’ю чолом»,
звертаючи увагу на слова Павла Вишебаби:
«…якщо Бог і є, він носить форму мого покоління»,
а також Гліба Бабича:
«Щоб поруч радіти, любити, прикрити, хтось ще мені скаже – як треба робити?».Анастасія Хорошилова акцентує увагу на словах Романа Ратушного:
«Час знімати рожеві окуляри».Оксана Будник нагадує, що захист Батьківщини є чеснотою цивілізованої людини, та цитує В’ячеслава Чорновола:
«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні, маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши».
Проєкт створений у відповідь на виклики сьогодення / Фото надано організаторами
Софія Поліщук підтримує цю думку, теж цитуючи В’ячеслава Чорновола:
«Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі».Анастасія Маляренко звертається до глядачів словами Левка Лук’яненка:
«Війна закінчиться тоді, коли ми будемо хотіти не миру, а перемоги».Янош Воровський ілюструє народну пісню:
«Гей, браття, до бою ставайте в ряди, лишайте покоси криваві. Прапор синьо-жовтий високо держи, Бандера веде нас до слави!».Олена Сарженко цитує Івана Світличного, нагадуючи:
«Вітчизна – це не хтось і десь, я – теж Вітчизна».Яна Ярошенко візуалізувала в плакаті слова Василя Симоненка:
«Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя».
Сучасні митці захищають країну і на фронті, і творчістю / Фото надано організаторами
До творчого спадку класиків приєдналися:
- Яна Щавінська зі словами Тараса Шевченка:
«Борітеся – поборете». - Анастасія Федай, яка цитує Івана Котляревського:
«Любов к отчизні, де героїть, там вража сила не устоїть, там грудь сильніша од гармат». - Олексій Малик використав у своєму плакаті заклик Лесі Українки:
«Хто волі ще не відцуравсь, нехай іде до бою! Хто пам’ята про славу й честь, до зброї! Хто за мною?».
Особливу увагу привертає і плакат Оксани Пилип’як, де зображено воїна з позивним «Британець» (Віктор Яцуник) – добровольця, колишнього військового Британської армії, що одразу після початку великої війни пішов служити в Збройні Сили України, з текстом:
«Допоможи Україні завершити цю роботу».
Анна Дацюк та Анатолій Кущ закликають:
- «Захистимо нашу Україну! Перемога залежить від нас!»
- «Ставайте на захист єдиної соборної неподільної України».
Дмитро Єрмоленко стверджує:
«Шредер Збройні Сили України».
Карина Майтак нагадує про обов’язки громадян відповідно до 65-ї статті Конституції України:
«Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України».
Мистецтво протидіє ворожій пропаганді
Майбутнє України напряму залежить від того, наскільки громадяни долучені до здобуття перемоги та активної участі у всіх вимірах боротьби. Цей проєкт спрямований насамперед на формування свідомості молоді — ключової цільової аудиторії у російській інформаційній війні.
Через яскраву та зрозумілу мистецьку мову виставка виконує функцію протидії деструктивним наративам, виховує відчуття відповідальності за спільне майбутнє країни і стимулює кожного приєднуватися до оборони Вітчизни, всіма доступними засобами підтримуючи Збройні Сили України. Ці плакати – нетрадиційний, але дуже важливий фронт у Війні за Незалежність України.
Виставка триватиме до середини листопада / Фото надано організаторами
Подальша доля виставки
Оглянути експозицію можна до середини листопада за адресою: Львів, площа Музейна, 1. Після цього виставка вирушить у тур іншими містами України. Десять плакатів із експозиції вже надруковані окремими наборами, які поширюватимуть серед молодіжної аудиторії.
«Усе буде Україна! Я вірю в перемогу», — резюмує Надія Величко, цитуючи дитячого письменника Володимира Вакуленка-К., і разом із нею в це вірить уся Україна.
Якщо ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
